Українська мова

Питання з української мови конкурсного відбору

( 8 клас з поглибленим вивченням української мови)

МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Зміст навчального матеріалу (навчальної діяльності)

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

Відомості про мовлення

Повторення вивченого про текст і стилі мовлення. Види і засоби зв’язку в тексті. Пуб­ліцистичний стиль мовлення.

Складний план власного висловлювання (практично).

Повторення вивченого про типи мовлення. Особливості побудови опису зовнішності людини і процесів праці, роздуму дискусійного характеру.

Аудіювання

Аудіювання природного українського мовлення з різних джерел Розвиток аудіативної пам’яті, уваги і уяви.

Вибіркове аудіювання окремих фрагментів тексту із завданням (визначити правомірність і неправомірність твердження тощо).

Порівняння двох фрагментів прослуханого тексту щодо наявності нової інформації.

Вичленування різних категорій смислової інформації (знаходження місця прослуханого фрагмента в графічному тексті).

Встановлення граматичних відмінностей між записаним і прослуханим реченнями.

Вичленування окремих фраз за певною ознакою.

Усунення мовних труднощів аудіотексту (знаходження лексичних і граматичних помилок, допущених під час перекладу тексту з російської мови на українську).

Цільове аудіювання фрагмента чи цілого тексту з метою використання здобутої інформації при підготовці висловлювання.

Стисле відтворення прослуханого тексту.

Визначення сюжетної лінії прослуханого тексту. Запис почутої розповіді.

Прогнозування змісту (складання плану продовження тексту за прослуханим фрагментом).

Аналіз уживання мовних засобів.

Учень / учениця:

  • визначає види і засоби зв’язку в тексті;
  • розпізнає публіцистичний стиль серед інших відомих стилів мовлення, знаходить мовні засоби, характерні для цього стилю;
  • визначає особливості текстів за їх належністю до вивчених стилів мовлення;
  • використовує вивчене про текст, види і засоби зв’язку, стилі і типи мовлення під час побудови і вдосконалення власних висловлювань;
  • уважно слухає, сприймає на слух, розуміє чуже мовлення і вербально реагує на нього в межах вікових можливостей і засвоєного мовного матеріалу в умовах навчального і побутового спілкування;
  • аудіює тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення;
  • вичленовує смислову інформацію, розрізняє головну і другорядну інформацію, виділяє і утримує в пам’яті необхідну інформацію;
  • використовує здобуту інформацію при підготовці власних висловлювань;
  • визначає сюжетну лінію прослуханого тексту;
  • виділяє логічно-смислові частини в прослуханому тексті;
  • переказує почуте докладно і стисло (усно чи письмово);
  • прогнозує зміст озвученого тексту;
  • аналізує вживання мовних засобів;
  • встановлює граматичні відмінності між записаним і прослуханим реченнями;
  • знаходить лексичні і граматичні по­мил­ки, допущені під час перекладу;

Читання

Читання різних за обсягом тек­стів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення.

Вдосконалення умінь читати вголос і мовчки, користуватися вивчальним, ознайомлювальним та вибірковим видами читання. Формування початкових умінь пошукового читання.

Збагачення і розширення словникового запасу. Визначення комунікативного наміру автора.

Визначення структурно-смис-
лових компонентів тексту.

Встановлення зв’язку між одиничними фактами тексту; об’єд-
нання окремих фактів у смислове ціле.

Складання простого і складного плану прочитаного.

Формування умінь знаходити в тексті конкретну інформацію і використовувати її при підготовці власних висловлювань. Здобуття повної фактичної інформації, що міститься в тексті.

Визначення лексико-тематичної основи тексту (підготовка телеграфного повідомлення).

Добір тематично однорідних текстів, порівняння їх щодо наявності нової інформації.

Перефразування. Еквівалентна заміна.

Стислий і вибірковий переказ прочитаного.

Визначення засобів зв’язності в тексті.

Складання ситуацій до тексту.

Прогнозування змісту (на основі поданого висновку тощо).

Інтерпретація прочитаного.

Аналіз уживання мовних засобів.

Розвиток техніки читання.

Говоріння

Діалогічне мовлення.

Розігрування готового діалогу без опори на текст.

Самостійне розширення реплік діалогу відповідно до контексту, комунікативного завдання, за рахунок ініціативного мовлення.

Конструювання діалогу з набору запропонованих реплік, на основі тексту, за аналогією, на основі програми спілкування.

Складання діалогів на одну тему, але для різних ситуацій
спілкування.

Монологічне мовлення.

Докладний, стислий і вибірковий перекази розповідних текстів з елементами опису (зовнішності людини, процесу праці) та роздуму.

Докладний усний переказ текстів публіцистичного стилю.

Переказування тексту з адресацією його певній особі чи групі осіб та оформленням засобами монологічного мовлення.

Переказ прочитаного з доповненням.

Розгортання діалогічних реплік у монологічне висловлювання.

Розповідь на основі прочитаного, побаченого, почутого.

Завершення висловлювання за поданим початком.

Стислий виклад змісту теленовин, переглянутого кінофільму.

Усне повідомлення про якусь подію.

Опис жанрової картини.

Самостійне створення монологічних висловлювань вивчених стилів, типів і жанрів мовлення.

Письмо

Написання переказів (за простим або складним планом).

Докладний і стислий перекази розповідних текстів з елементами опису (зовнішності людини, процесу праці) і роздуму.

Написання творів(за простим або складним планом).

Твір-опис зовнішності людини, процесу праці (за власними спостереженнями і за картиною).

Твір-оповідання за поданим сюжетом.

Твір-роздум дискусійного характеру.

Допис дискусійного характеру в газету.

Телеграма. СМС.

Ділові папери

Розписка. Доручення.

Переклад

Переклад з російської мови
текстів, які містять описи зовнішності людини, процесів праці, роздуми.

Переказ-переклад (письмовий).

Знаходження лексико-граматич-
них розбіжностей між вихідним текстом і варіантами його перекладу.

  • читає тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення відповідно до норм української літературної мови та вимог “Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів...”;
  • прогресує в техніці читання, користується засвоєними видами читання, опановує пошукове читання;
  • систематично збагачує і уточнює свій словниковий запас, користується
    словниками різних видів;
  • виділяє логічно-смислові частини прочитаного; складає простий і складний плани тексту;
  • інтерпретує й оцінює прочитане;
  • аналізує мовне оформлення тексту, визначає засоби зв’язку (в межах вивченого матеріалу);
  • підбирає тематично однорідні тексти;
  • порівнює інформацію двох і більше текстів щодо її новизни;
  • переказує прочитане за самостійно складеним простим чи складним планом докладно, стисло і вибірково (усно і письмово);
  • використовує здобуту з текстів інформацію при підготовці власних висловлювань;
  • складає діалог із запропонованих реп-
    лік (із додаванням власних реплік за змістом), на основі тексту чи ситуації спілкування, за аналогією;
  • коректно й ефективно веде діалог з конкретним адресатом за визначеною соціокультурною проблематикою, з представниками різних вікових груп, знайомими і незнайомими, безпосередньо й опосередковано (телефоном), дає логічну й емоційну оцінку реплік співрозмовника;
  • ініціює, підтримує розмову і реагує на репліки співрозмовника в різних ситуаціях спілкування: висловлює сумнів з приводу достовірності одержаної інформації чи її джерела, впевненість у її недостовірності; просить уточнити інформацію; висловлює схвалення, зацікавленість, згоду, незгоду, стурбованість, хвилювання, подив, невдоволення, заборону, радість, захоплення, побажання, заклик, дає дозвіл, пораду тощо; реагує на відповідні репліки;
  • бере участь у дискусіях на знайому тематику, висловлює й переконливо аргументує власну думку, спростовує помилкові твердження, дотримуючись правил ведення дискусії;
  • переказує зміст прочитаного (прослуханого) тексту;
  • складає підготовлені усні висловлювання вивчених стилів, типів і жанрів мовлення;
  • дотримується вимог до усного мовлення та правил спілкування;
  • переказує прослухане і прочитане за самостійно складеним простим та склад­ним планом докладно і стисло;
  • складає твори (вказаних у програмі видів) за простим і складним планом, вибирає відповідно до ситуації спілкування стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовує різні типи мовлення (в тому числі описи
    зовнішності людини і процесу праці, роздум дискусійного характеру);
  • добирає мовні засоби відповідно до задуму висловлювання і стилю мовлення; вдосконалює написане.
  • складає телеграму, СМС;
  • складає розписку, доручення;
  • перекладає з російської мови речення, діалоги, тексти вивчених стилів, типів і жанрів мовлення (у т. ч. з описами зов­нішності людини, процесів праці та роздумів) у межах вивченого мовного матеріалу; здійснює переказ-пере­клад;
  • знаходить і усуває лексико-граматичні розбіжності між вихідним текстом і варіантами його перекладу.

                                                                      Міжпредметні зв’язки

Письмова характеристика літературного героя, роль опису зовнішності в розкритті його характеру (література); елементарний аналіз змісту і художніх засобів твору портретного живопису (образотворче мистецтво); роль опису трудових процесів у художніх творах (література).

МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

ВСТУП

Місце української мови серед інших слов’янських мов.

ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ШОСТОМУ КЛАСІ

Розділові знаки в синтаксичних конструкціях.

Найскладніші орфограми.

Учень / учениця:

  • визначає місце української мови серед інших слов’янських мов;
  • застосовує здобуті знання, сформовані вміння і навички;

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ. ЕЛЕМЕНТИ СТИЛІСТИКИ. ДІЄПРИКМЕТНИК

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Відмінювання дієприкметників. Правопис голосних у закінченнях дієприкметників.

Дієприкметниковий зворот. Виділення комами дієприкметникових зворотів (після означуваного іменника).

Правильна побудова речень з дієприкметниковими зворотами. Інтонація речень з дієприкметниковими зворотами. Синонімічність складних і простих речень з дієприкметниковими зво­ротами.

Активні і пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу (практич­но). Правопис голосних і приголос­них у суфіксах дієприкметників.

Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприкметникового походження.

Не з дієприкметниками.

Безособові дієслівні форми на -но, -то.

Вживання безособових дієслівних форм на -но, -то.

  • розпізнає дієприкметники, відмежовує їх від дієприслівників, визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль;
  • розрізняє активні й пасивні дієприкметники;
  • правильно наголошує дієприкметники;
  • узгоджує дієприкметники з означуваними іменниками;
  • утворює від дієслів дієприкметники;
  • робить розбір дієприкметника як частини мови;
  • правильно будує речення з дієприкметниковими зворотами;

правильно використовує у мовленні дієприкметники та безособові дієслівні форми на -но, -то;

  • знаходить вивчені орфограми в дієприкметниках (дієприслівниках, службових частинах мови в міру їх засвоєння); пояснює їх за допомогою правил; правильно пише слова з вивченими орфограмами, виділяє комами дієприкметникові звороти (надалі – й дієприслівникові звороти та одиничні дієприслівники); знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;

Міжпредметні зв’язки

Використання дієприкметників як одного із засобів створення образності (література).

ДІЄПРИСЛІВНИК

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Не з дієприслівниками.

Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові.

Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення (практично).

Учень / учениця:
  • розпізнає дієприслівники, визначає їх морфологічні ознаки, синтаксичну роль;
  • розрізняє дієприслівники недоконаного і доконаного виду;
  • утворює дієприслівники обох видів від дієслів;
  • робить розбір дієприслівника як частини мови;
  • правильно будує та інтонує речення з дієприслівниковими зворотами;

Складні випадки вживання дієприслівників доконаного і недоконаного виду.

Правильне вживання дієпри­слівників у побудові речень. Використання дієприслівникового звороту як засобу зв'язку речень у тексті; дотримання інтонації речень з дієприслівниковими зворотами.

 

Міжпредметні зв’язки

Використання дієприслівників як одного із засобів створення образності; вживання дієприслівників у наукових текстах (література).

 ПРИСЛІВНИК

Прислівник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Ступені порівняння прислів-
ників
.

Способи творення прислівників.

Правильний наголос у прислівниках. Використання прислівників як засобу зв'язку речень у тексті, а також для увиразнення мовлення.

Букви н та нн у прислівниках.

Не і ні з прислівниками.

И та і в кінці прислівників.

Дефіс у прислівниках.

Написання прислівників разом і окремо.

Учень / учениця:

  • розпізнає прислівники, визначає їх морфологічні ознаки, синтаксичну роль;
  • утворює прислівники за допомогою відомих способів словотвору;
  • утворює ступені порівняння прислівників, правильно наголошує і вживає прислівники вищого і найвищого ступенів;
  • добирає до прислівників синоніми, антоніми і вживає їх у мовленні;
  • використовує прислівники як засіб зв’язку речень у тексті, а також для увиразнення мовлення;
  • складає і використовує у мовленні речення з обставинами, вираженими прислівником.

Міжпредметні зв’язки

Використання прислівників як засобу створення образності в художніх творах (література).

                    СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

ПРИЙМЕННИК

Прийменник як службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку в словосполученні. Непохідні й похідні прийменники.

Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс.

Особливості вживання деяких прийменників в українській мові у зіставленні з російською. Правильне вживання прийменників з іменниками. Використання у мовленніприйменників-синонімів.

СПОЛУЧНИК

Сполучник як службова частина мови. Сполучники сурядності і підрядності, їх види (практично). Вживання сполучників у простому й складному реченнях.

Написання сполучників разом і окремо.

Використання сполучників для зв'язку речень у тексті. Вживання деяких сполучників у російській та українській мовах. Використання сполучників-синонімів.

ЧАСТКА

Частка як службова частина мови. Розряди часток за значенням.

Написання  часток  -бо,  -но,
 -то, -от, -таки.
Нез різними частинами мови (узагальнення).

Використання часток як засобу увиразнення мовлення.

Учень / учениця:

  • розрізняє самостійні та службові частини мови; розпізнає прийменники, визначає їх граматичні ознаки;
  • розрізняє непохідні й похідні прийменники;
  • визначає відмінок, з яким ужито прийменник;
  • робить розбір прийменника як частини мови;
  • правильно пише і вживає у мовленні прийменники (у т. ч. прийменники-синоні­ми);
  • розпізнає сполучники, визначає їх граматичні ознаки;
  • розрізняє сполучники сурядності й підрядності, їх види;
  • робить розбір сполучника як частини мови;
  • будує прості й складні речення зі сполучниками сурядності, будує складні речення зі сполучниками підрядності, правильно вживає їх;
  • використовує сполучники-синоніми у різних стилях мовлення;
  • розпізнає частки, розрізняє їх за значенням і роллю в реченні;
  • розрізняє частку не і префікс не-;
  • робить розбір частки як частини мови;
  • правильно використовує частки у мовленні;

Міжпредметні зв’язки

Використання часток як виражального засобу в художніх творах (література).

ВИГУК

Вигук як особлива частина мови.

Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках.

Правильне читання речень із вигуками.

Учень / учениця:

  • розпізнає і правильно виділяє вигуки за допомогою інтонації під час читання і в усному мовленні;
  • правильно вживає вигуки.

Міжпредметні зв’язки

Використання вигуків як засобу виразності в художніх творах (література).

УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО З МОРФОЛОГІЇ ТА ОРФОГРАФІЇ

Частини мови (самостійні, службові, вигук), їх значення, граматичні ознаки, стилістична роль.

Найскладніші орфограми.

 

СОЦІОКУЛЬТУРНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Зміст соціокультурного блоку програми

Проблематика
Україна – європейська держава з давніми традиціями, атрибути її державності.
Державні та народні свята в Україні.
Життєпис українського народу. Визначні історичні й культурні діячі.
Освіта. Наука. Культура. Література. Мистецтво.
Загальнолюдські моральні цінності.
Український національний характер.
Естетика побуту українців.
Духовна сфера особистості. Прагнення до самовдосконалення – фізичного і духовного.
Матеріальна культура суспільства.
Людина в світі речей.
Світ професій.
Відкриття. Пошуки. Знахідки.
Гармонія в природі. Загадки природи, причини природних явищ. Взаємозалежність людини і природи. Проблеми екології.

Учень / учениця:

  • здобуває соціокультурну інформацію, аналізує, оцінює, відбирає і використовує її для особистісного розвитку, для досягнення комунікативних і життєвих цілей;
  • встановлює і підтримує соціальні контакти в особистісній, публічній, освітній сферах;
  • реалізує основні мовленнєві функції та реагує на них, використовуючи засвоєний мовний матеріал та паралінгвістичні засоби (жести, вираз обличчя, міміка, поза, наближення – відсторонення тощо);
  • зважає на найважливіші відмінності між звичаями, звичками, правилами поводження, характерними для українців і росіян, та враховує їх у своїй поведінці;
  • дотримується найважливіших соціальних правил поведінки.

                                                 ДІЯЛЬНІСНА (СТРАТЕГІЧНА) ЗМІСТОВА ЛІНІЯ

Учень / учениця:

  • самостійно чи з допомогою вчителя визначає стратегію власної пізнавальної та мовленнєвої діяльності, її структуру: мотив, мету, завдання, планує основні етапи досягнення мети, контролює перебіг, робить необхідні корективи; визначає і використовує найраціональніші способи, виконує основні розумові операції – аналіз, синтез, порівняння (у т. ч. на основі різних джерел, табличних даних, логічних схем), конкретизацію; експериментує, проводить аналогії і робить висновки (в т. ч. за аналогією, на основі спостережень), прогнозує подальший розвиток певних явищ; орієнтується в понятійному апараті; систематизує та узагальнює навчальний матеріал із використанням графічної наочності; моделює, наводить докази на підтвердження тез або контраргументи щодо їх спростування; здійснює контроль і оцінює якість виконаної роботи за зразком, у процесі виконання, за результатом;
  • працює індивідуально, ефективно співпрацює в парі та в групі; активно застосовує виучувану мову;
  • дотримується заданого темпу роботи;
  • систематично користується довідковою літературою;
  • добирає додаткову літературу до окремих тем, самостійно вибирає і читає відповідні вікові книжки, періодику, використовує їх на уроках і в позаурочний час;
  • виявляє здатність сприймати новий досвід, нові способи поведінки;
  • розпочинає планомірну роботу з самоосвіти.