Свято «Мамина пісня» (3 клас)

Хід свята

Лунає в запису народна пісня у виконанні Н. Матвієнко «Зеленіє жито, зелене.»

Ведуча: Шановні гості і дорогі діти!

Вітаємо вас на нашому святі. Сьогодні ми зібралися, щоб провести родинне свято, присвячене маминій пісні.

Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини – матері. А її колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні. З колискової пісні починається потяг людини до добра, творчості й снаги.

Учень 1: Одна Батьківщина і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Учень 2: Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засипав?

Не можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

Учень 3: У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.

Учень 4: Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

Учень 5: Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах соловї.

Учень 6: І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Всі. Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє земля назавжди.

Учень 7: Одна Батьківщина і більше не буває.

 Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Учень 8: Любов до рідного краю, мови починається з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують надзвичайною ніжність і простотою. У них материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості.

Учень 9: Раніше дітей гойдали у колисках, виготовлених з лози. На Україні існував звичай: коли дитина виростала, колиску не викидали, її берегли поки в цій оселі жили люди.

Ведуча: Діти, хто з вас знає, з якого дерева робили колиски для дівчаток, для малюків хлопчиків? (вербова, калинова – дівоча; з дуба, явора – для хлопчиків). Для донечки клали матрацик з соломи пшеничної, а для синочка – з житньої. Під подушкою клали чебрець, м’яту, материнку, хміль.

Учень 10: Колискова пісня… Скільки їх створив народний геній! Лагідний материн спів засівав дитячу душу любовю до    людей, природи, до всього живого.

Учень 11: Під спів материної пісні виростали поети і композитори, майбутні хлібороби й захисники рідної землі, космонавти і вчені, філософи і просто мудрі люди. І біда наша в тім, що ми забули пісню, адже її мелодія, мова виховують доброту, чуйність, милосердя.

Ведуча: Дорогі гості, дівчатка нагадають вам забуті пісні.

Пісня 1: Люлі, люлі, мій синочку,

Справлю тобі колисочку – 2р.

Тай повішу на дубочку.

Сонце зійде – обігріє,

Роса впаде та й скупає,

Листок впаде та й укриє,

Вітерець стане – заколише,

Птах прилетить – заспіває.

«Ой, ну, котку - рябку» (нар. колискова)

Ой, ну, котку – рябку,

Та скопай нам грядку,

Малу – невеличку,

Як із рукавичку.

Ми посієм маку,

Та ще й пастернаку,

Та насадим квіточок –

Забавляти діточок.

Ой, люлі, люлі,

Налетіли гулі,

Та й посіли на воротях

У червоних чоботях…

Учень 12: Руки матері колисали нас у колисці, коли ми були маленькими, мама зігрівала нас своєю ласкою, душевним теплом.

Учень 13: Заспівай мені, мамо моя,

Як бувало колись над колискою.

Буду слухати, слухати я,

І стоятиму в замрії берізкою.

(Колискову виконують матері. «Ой, ну, люлі, люлі»)

Учень 14: Мати… Материнське серце проймається болем дитини на відстані, журиться долею своїх дітей усе життя.

Учень 15: Мати… Рідна хата. Сучасні письменники, поети примножують скарбницю слова про рідну неньку, оселю, материнську любов.

Батьки співають пісню А. Пашкевича на слова В. Симоненка «Виростеш ти, сину!»

Ведуча: Діти, гості! На виставці ви бачите рушники і сорочки, вишиті руками мам і бабусь.

Учень 16: Рушник…Він символізує чистоту почуттів, глибину любові до своїх дітей, щедро простелений близьким людям, друзям, гостям. Оздоблений квітами, калиною,  птахами, колисками – все це вишито руками матерів.

Ведуча:Без рушника не обходилася жодна подія у людському житті. По всій Україні поширений звичай перевязувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження. Кожна дівчинка готувала собі заздалегідь весільний рушник. На Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі і підносити його дорогому гостеві теж на рушникові. А коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха і бажала, щоб рушничком слалася йому дорога в житті. Про це співається у відомій пісні Платона Майбороди на слова А. Малишка.

(пісню співають батьки «Пісня про рушник»)

Учень 17: А ось сорочка – вишиванка. Було повіря на Україні, що сорочка вишита і подарована на добре, на хороше життя, буде оберігати людину. Сорочку вишивали і дарували не будь – кому, а особливо близьким рідним: дитині, братові, чоловікові.   

(Пісня «Два кольори»)

Як я малим збирався на весні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені,

Червоними і чорними нитками.

Учень 18: Діти, кажіть своїм ненькам ласкаві слова щоднини і щогодини, бо хто ж боронить нас від усі бід та й від самого себе? Недарма в народі мовиться: болить у дитини пальчик, а в матері серце…

Учень 19: Рідна мамо, добра ти моя ненько!

Мамо, мамо, вишенько біленька.

Чуєш, мамо? Горлиця мені знову

Нагадала давню пісню колискову.

Учень 20: Я прокидаюся рано –

І зразу, хоч ще не встаю,

Тільки спросоння погляну,

Бачу матусю свою.

Мати досвітня пташинка,

З досвітку віч не зімкне,

Ходить по хаті навшпиньки,

Щоб не збудити мене.

Мати – то сонечко рідне,

Сонечко ясне, земне,

Слово її заповітне,

Гріє і живить мене.

Ведуча: Друзі, от і закінчується наше свято! Ми будемо дуже раді, якщо змогли переконати вас, що без маминої пісні, рідного неньчиного слова немає людини. Повернімо ж серця наші до краси людської, збагатимо життя наше маминою піснею.

(Пісня Горчинського «Мамина черешня»).


Copyright © 2014. All Rights Reserved.