Виступ Фурман І.Т., заступника директора з НВР

      До цього часу в науці та педагогічній практиці представлені дві протилежні точки зору на обдарованість. Прихильники однієї з них вважають, що обдарованим є кожна нормальна дитина і треба лише вчасно помітити конкретний вид здібностей і розвинути їх. На думку дослідників, які поділяють протилежну точку зору, обдарованість являє собою досить рідкісне явище, притаманне лише для незначному відсотку від загальної популяції, тому виявлення обдарованої дитини подібно копіткій пошуку крупиць золота.

          Дитяча обдарованість. Промовляючи це, ми вже тим самим підкреслюємо, що здатність до мислення, творчості, навчання постає перед нами вже не як винятковість, а як потенціал. Дар, наявний у кожного, але виявляється в різному ступені.

         Проблема педагогічного супроводу такої дитини полягає в тому, чи готові сучасні педагоги до оволодіння психолого педагогічними основами цієї складної діяльності, адже самоцінність роботи з обдарованими дітьми стимулює інноваційну активність самого педагога. А що буде відбуватися, якщо педагогічну підтримку обдарованій буде робити не обдарований, недосвідчений, що не знає?

         Досвід свідчить, що значна частина вчителів, особливо працюючих в "слабких" класах, скептично ставляться до проблеми обдарованості, вважаючи, що їм не доведеться зіткнутися на практиці з обдарованими дітьми. У такому підході очевидна традиційна орієнтація вчителів лише на найпоширеніший по терміну вид обдарованості - інтелектуальний; нерозуміння (або незнання!) важливості і значимості виявлення і розвитку всіх видів обдарованості у дітей і підлітків, що важливо не тільки для суспільства, а й для особистості кожної дитини.

          Інакше відносяться в цій проблемі багато вчителів, які працюють в так званих "Сильних" класах. Однак, визнаючи актуальність і значимість проблеми обдарованості, вони не бачать необхідності в теоретичної і практичної підготовки, так як вважають себе компетентними в цьому питанні на тій підставі, що щорічно готують учнів до олімпіад і конкурсів. Отже, і в їхньому підході ми бачимо той же стереотип - орієнтацію лише на інтелектуальну обдарованість.

Крім того, виявляється і інший стереотип - орієнтація на один підхід до розвитку обдарованості - підготовку до олімпіад.

           Осмислення даних проблем підказує висновок про те, що ми володіємо ще одним відповідним педагогічним ресурсом, реалізація якого сприятиме вирішенню проблем виявлення та соціально - педагогічної підтримки обдарованих дітей. Це - класний керівник.

           Адже виходячи з останніх тенденцій розвитку освіти, основною функцією класного керівника XXI століття є створення умов для саморозвитку та самовдосконалення особистості того, хто навчається, його успішної реалізації в суспільстві. Слід зазначити, що класний керівник, отримуючи і обробляючи інформацію про своїх вихованців «з перших рук», не тільки здійснює цілеспрямоване управління процесом виховання і розвитку особистості дитини, а й створює умови, орієнтовані на допомогу, як у вирішенні особистих проблем, так і в самостійного життя, тобто покликаний успішно реалізувати соціально-педагогічну функцію. І обдаровані діти не є винятком.

(Про соцпаспорте і списках, банках даних зайнятості і захоплень –

Сурду К.Я., Петров Р.В.).

           Разом з тим, результати проведеного дослідження в одній з гімназій Києва свідчать про недостатній рівень сформованості готовності класних керівників до реалізації соціально-педагоги- чеський підтримки обдарованих дітей (всього 32,5% педагогів - предметників вважають даний напрямок ключовим елементом своєї роботи і тільки 18, 7% - класних керівників).

          В плані роботи класного керівника передбачений розділ для роботи за цим напрямком. Але системи роботи немає ні у одного класного керівника. Програми не пишуться.

           На кожному етапі педагогічної підтримки класний керівник повинен і може консолідувати всі можливості і педагогів, і обдарованої дитини, які здійснюються через предметну діяльність, сім'ю дитину, референтну групу, значущих людей, інші соціальні інститути, що і дозволяє, тим самим, вибудовувати певні стратегії педагогічної підтримки. Такі комплексні супровід та підтримка створюють передумови вирішення кожної конкретної проблеми, причому під різними «кутами»

Можна виділити п'ять таких етапів педагогічної підтримки.

1. Збір інформації про проблеми обдарованої дитини породжує перший діагностичний етап.

2. На другому етапі розуміння класний керівник освоює отриману інформацію, вибирає адекватну стратегію педагогічної підтримки, яка переходить в третій етап - пошуковий.

3. Оскільки мова йде про педагогічну підтримку, то пріоритети у виборі ресурсів віддаються можливостям дитини і педагогів, через які здійснюється педагогічна підтримка, а потім вже підбираються методи, засоби, референтна група й відбувається узгодження взаємодій в цілому.

4. На етапі діяльності залучаються служби сприяння, батьки, педагоги, і здійснюється власне підтримка у вирішенні проблеми дитини.

5. Нарешті, п'ятий етап осмислення і планування подальших дій, він перетікає знову в діагностичний, але вже на новому витку розвитку взаємин з дитиною

Уточнюючи і коригуючи правила діяльності класного керівника в контексті педагогічної підтримки, можна запропонувати норми підтримки, які повинні бути закладені в професійній позиції педагога (вихователя):

а) повага до дитини, прийняття його як особистості, чуйність, уміння бачити і чути, співпереживати, терпимість і терпіння, вміння зрозуміти;

б) прихильність до діалоговим формам спілкування з дітьми, вміння говорити по-товариськи, вміння слухати, чути і почути;

в) повагу до гідності та довіру, віра в місію кожної дитини, розуміння його інтересів, очікувань і прагнень;

г) очікування успіху у вирішенні проблеми, готовність посприяти і пряму допомогу при вирішенні проблеми, відмова від суб'єктивних оцінок і висновків;

д) визнання права дитини на свободу вчинку, вибору, самовираження; визнання волі дитини і його права на власне волевиявлення (право «хочу» і «не хочу»);

е) визнання незалежності і впевненості в його сильних сторонах, стимулювання самоаналізу; визнання рівноправності дитини в діалозі і вирішенні власної проблеми;

ж) вміння бути товаришем для дитини, готовність і здатність бути на боці дитини (виступаючи в якості символічного захисника і адвоката), готовність нічого не вимагати натомість;

з) власний самоаналіз, постійний самоконтроль і здатність змінити позицію і оцінку / самооцінку.

Залучення учнів до дослідницької діяльності є одним з головних напрямків роботи класного керівника, до компетенції якого входить не тільки психолого-педагогічна діагностика індивідуальних здібностей та інтересів дитини, а й створення умов для зустрічі вихованця зі "значущим дорослим" (вчителем, керівником гуртка або секції), здатним дати поштовх розвитку учня. Закономірним є висновок про те, що ця робота розкриває найбільш повно потенційні можливості учня.

Взяти хоча б такий простий, але дуже важливий елемент роботи - як класні керівники відстежують відвідування гуртків, успіхи хлопців.

Елементи дослідницької роботи повинні включатися і у позакласну діяльність. Класні години-самопрезентації - це особливий вид занять, так як будь-який учень класу має можливість розповісти про себе, і не просто розповісти, а поділитися своїми інтересами, дивовижними відкриттями. (Тарасенко А.В., Бербелюк Е.А., Орел Г.М., Патяк О.А., Резник Л.І.). На такому занятті діти не тільки відчувають свою значущість, а й вчаться приймати світ іншої людини. Теми класних годин ( «Я і моя сім'я», «Я і спорт», «Мої відкриття») дозволяють поділитися конкретним досвідом.

(Пріоритет віддаємо методам проектів).

          Дитина дорослішає, розкривається як особистість. Як він дорослішає, що приховано всередині нього? І що потрібно зробити, щоб це приховане стало явним? Пошук відповідей на ці питання допомагає вибудовувати роботу класного керівника в напрямку розкриття в дитині його творчої суті. Творчість - це завжди вихід за рамки, за межі, це зміна існуючих знань, розумінь, норм, створення нового змісту, що не включеного в програму засвоєння. Немає універсальної програми. Всі вони індивідуальні. Можна лише говорити про деякі універсальних підходах.

Етапи організації роботи класного керівника

1. Планування.

У плануванні класний керівник повинен відобразити діагностику обдарованості і намітити завдання та форми роботи з обдарованими учнями. Для успішної роботи з обдарованими дітьми повинна бути створена система діагностики обдарованості учнів. Рівень розвитку особистісних якостей можна визначити на основі порівняння результатів їх діагностики на початку і в кінці навчального року за наступними параметрами: уяву, самобутність, відчуття новизни, інтуїція, натхненні, ініціативність, придумування, педагогічна творчість, цілепокладання, цілеспрямованість, працездатність, рефлексія і самооцінка. Дослідити можна різні види обдарованості, але класному керівнику зручніше за все буде розглядати соціальну, духовну, творчу, практичну.

2. Залучення до діяльності класного керівника соціально-психологічної служби.

Педагог-психолог проводить психологічну діагностику, в процесі якої у кожного учня виявляється: ставлення до себе, друга, вчителя, батьків; вид діяльності (управлінець, дослідник і т.д.); темперамент і сприйняття; стимули для мотивації; комунікативність; мотиви поведінки (агресивний, турботливий і т.д.). Дана діагностика допоможе знайти індивідуальний підхід у роботі з дітьми. Діагностика проводиться через спостереження, тестування, аналіз продукції. Соціальний педагог через бесіди та їх аналіз також рекомендує класному керівнику, в якому напрямку працювати з тим чи іншим дитиною.

3. Відповідність програми діяльності класного керівника специфіці школи.

Резюмуючи, можна ще раз перерахувати форми і методи роботи з обдарованими дітьми.

       Методи і форми роботи з обдарованими учнями, перш за все, повинні органічно поєднуватися з методами і формами роботи з усіма учнями і в той же час відрізнятися певною своєрідністю. Можуть використовуватися «мозкові штурми» у всіх варіантах, рольові тренінги, розвиток дослідницьких умінь та мистецької активності у формі науково-практичної роботи або творчих заліків і т.п.

       Серед форм і методів позаурочної роботи широкими можливостями виявлення і розвитку обдарованих учнів мають різні факультативи, об'єднання додаткової освіти, конкурси, інтелектуальний марафон, залучення школярів до участі в найрізноманітніших олімпіадах і конкурсах поза школою і, зрозуміло, дослідницька робота учнів.

       Класний керівник повинен спонукати дітей до самостійної роботи, орієнтує на подальше самовдосконалення і самоосвіта. Взаємодія класного керівника з обдарованою дитиною має бути направлено на оптимальний розвиток здібностей, мати характер допомоги і підтримки. Створити в класному колективі умови для розвитку індивідуальних здібностей кожного учня реально. І продуктивніше всього будувати свою роботу за принципом «в кожному є потенціал».